Шануймо Кобзаря!

Не поет — бо це ж до болю мало, 
Не трибун — бо це лиш рупор мас, 
І вже менш за все — «Кобзар Тарас» 
Він, ким зайнялось і запалало. 

Скорше — бунт буйних майбутніх рас, 
Полум'я, на котрім тьма розтала, 
Вибух крові, що зарокотала 
Карою за довгу ніч образ. 

Лютий зір прозрілого раба, 
Гонта, що синів свяченим ріже, 
У досвітніх загравах — степа 
З дужим хрустом випростали крижі. 

А ось поруч — усміх, ласка, мати 
І садок вишневий коло хати.

Є.Маланюк

Автопортрет Т.Шевченка зі сторінок
 Вікіпедія